ОПОРЯДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., рідко. Те саме, що опоряди́ти. — Хоч ми й тут лісову хатку опорядкували собі гарненько.. — усе гаразд, усе добре, та не батьківщина, що там родилась (Вовчок, VI, 1956, 298).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 724.