ОПОСЕРЕДКО́ВАНИЙ, а, е, книжн.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до опосередкува́ти. Той чи інший звичай виявляє себе в житті людей не в безпосередній, а в історично опосередкованій формі (Нар. тв. та етн., 4, 1965, 9).
2. у знач. прикм. Поданий або виражений не безпосередньо, а через що-небудь інше, за допомогою посередньої ланки. Кожне мистецтво має обмежені засоби безпосереднього відтворення і дуже широкі засоби непрямого, опосередкованого відтворення дійсності (Рад. літ-во, 1, 1957, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 725.