ОПОЧИВА́ЛЬНЯ, і, ж., заст. Кімната для спання; спальня. З хати повів мене старий в кімнату, де була у його опочивальня (Стор., І, 1957, 234); // Спальня у палаці, у боярських хоромах. Часто прислухався Мирослав (спав він поряд, у сусідній опочивальні), як Данило зіскакував з ліжка серед ночі, відчиняв вікна (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 154).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 725.