ОПРА́ВДУЮЧИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. теп. ч. до опра́вдувати. Мені страшенно неприємно перед Вами, що так довго мовчав, але на це є оправдуючі причини і надіюсь, що Ви пробачите мені (Рад. літ-во, 5, 1958, 120).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 726.