О́ПРИСК, у, ч., діал. Скалка, уламок. Весь робучий люд, з.. оприсками каміння на одежі, руках і лицях, почав збиратися на фронтовий угол [ріг] нового будинку (Фр., V, 1951, 258).
◊ Говори́ти (заговори́ти, бала́кати, забала́кати) з о́приском — говорити запально, із завзяттям, злістю. З оприском, шпарко забалакав (Номис, 1864, № 12893).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 728.