ОПРИ́ШКО, а, ч., іст., діал., рідко. Те саме, що опри́шок. Хто там опівночі По лісах блукає, — То опришко Довбуш Легенів збирає (Стельмах, Над Черемошем, 1952, 186).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 729.