ОПРО́СТАНИЙ, а, е, діал.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до опро́стати. Обминувши опростаних коней, вояки мчали за своїм молодим отаманом туди, де Силантій Дрозд, уже перевиснувши в сідлі, замахнувся і пересік шаблею волосяний аркан… (Ле, Хмельницький, І, 1957, 199).
2. у знач. прикм. Просторий, вільний (про одяг). Гетьманський одяг на ньому чомусь саме сьогодні помітно збільшився, висів опростаний, як ризи на схудлому попові (Ле, Наливайко, 1957, 413).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 730.