О́ПУС, у, ч.
1. Окремий музичний твір, позначений номером серед інших творів композитора. Тут же [на хуторі] працював він [Чайковський] і над романсами опусу 47 (Мист., 6, 1958, 37).
2. жарт., зневажл. Будь-який літературний, мистецький або науковий твір. Опуси молодих літераторів; Сімейно-драматичний опус.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 734.