ОПІКУ́НСТВУВАТИ, ую, уєш, недок.
1. Піклуватися про кого-небудь, наглядати за ким-небудь. Він вважав за свій обов’язок опікунствувати над цими недосвідченими людьми, яким, звичайно, не легко розібратися в усьому, що вони вперше побачили за кордоном (Жур., До них іде.., 1952, 58).
2. юр. Бути опікуном, виконувати обов’язки опікуна (у 2 знач.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 713.