ОПІ́СЛЯ́, присл., прийм., розм. Тс саме, що пі́сля 1, 2. Дивись, щоб не помиливсь, а опісля не журивсь (Номис, 1864, № 5859); Василь радів і сам не знав чому: сьогоднішньому дню чи, може, тим дням, що прийдуть опісля (Томч., Готель.., 1960, 266); Опісля свят аж породила Настя сина (Мирний, IV, 1955, 69); Опісля втомлюючої війни з комарами всі засинали непробудно (Збан., Сеспель, 1961, 111); Усе повиїдають [свині] і носом копають такі нові грядки, що лиха матері опісля них хазяйка і у два дня [дні] у лад доведе (Кв.-Осн., II, 1956, 173).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 714.