ОРА́ННЯ, я, с. Дія за знач. ора́ти. По стернях батько плуг веде, Важка робота хутко йде, І рівно ріжеться земля, Бо син оранням заправля (Щог., Поезії, 1958, 286); — Ху-ху!.. — сказав Семен.., втираючи впрілого лоба. Його гірше змордували "дурні думки", ніж орання (Коцюб., І, 1955, 111).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 737.