ОРДИНА́РНО. Присл. до ордина́рний 1. Небагато й ординарно вбрана світлиця в оселі Бажаєвих (Л. Укр., III, 1952, 719).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 743.