ОРДИ́НСЬКИЙ, а, е, іст. Прикм. до орда́ 1. Твій край татарським стиснуто арканом, Ординські коні стоптують твій край (Бажан, Роки, 1957, 227); // Такий, як в ординця, ординців; власт. ординцю, ординцям. Він [вершник] заганяв коней з характерним ординським вигукуванням (Ле, Хмельницький, І, 1957, 352).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 743.