ОСА́, и́, ж. Чорна з жовтими поперечними смужками перетинчастокрила комаха, що жалить, як бджола. Чмель виніс з катраги миску свіжого щільника, де копошилося з десяток чорно-жовтих ос (Тулуб, Людолови, II, 1957, 251); * У порівн. Він аж підскакує, руками відмахується від її слів, ніби перед ним зароїлися оси (Гончар, Тронка, 1963, 83); [Дранко:] Не лізьте осою в вічі! (Кроп., І, 1958, 210); Когут якусь хвилину стояв оторопіло. В голові, мов оси, зароїлись тривожні думки (Цюпа, Назустріч.., 1958, 108).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 751.