ОСВІЖА́ТИ, а́ю, а́єш, рідко ОСВІ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОСВІЖИ́ТИ, жу́, жи́ш, док., перех.
1. Робити свіжим, чистим. Пройшов невеликий дощ і освіжив листя (Донч., Дочка, 1950, 27); Легенький вітрець подихає з теплого краю, перебігає з нивки на нивку, живить, освіжає кожну билинку… (Мирний, І, 1949, 125); // безос. * Образно. Що тоді робилось у степу! Ніби весняним вітром з-під сонця війнуло, освіжило душу кожному. З піснями, з прапорами ішли селяни.. — Царя скинуто! (Гончар, II, 1959, 30); // Виклика́ти відчуття свіжості, прохолоди. Холодний терпкий сік [грушки] освіжає уста, до піднебіння пристають дрібні насінинки (Стельмах, II, 1962, 39); Рустем вийшов на вулицю, щоб освіжити голову (Коцюб., II, 1955, 141); Освіживши водою обличчя, Ганна присіла.. на бережку (Гончар, II, 1959, 265).
2. Знімати з кого-небудь відчуття втоми, відновлювати чиїсь сили, повертати комусь бадьорість. Живичний запах, що розходився лісом, обіймав і освіжував нас (Коб., III, 1956, 151); Кубок огнистого вина відразу освіжив його, немов розбудив його живу силу до нового життя (Фр., VI, 1951, 102); Лісова прохолода освіжала людей і коней (Тют., Вир, 1964, 338); Холодна вода освіжила в’язальниць, що розпластались у затінку під копами (Горд., II, 1959, 336).
3. перен. Виклика́ти приплив нових духовних сил, наснаги, працездатності; духовно оновлювати, наснажувати. Бесіди з народом з приводу шукання щастя — ось що освіжувало Сковороду в його роботі (Тич., III, 1957, 212); Борис тепер сидів спокійний; розмова освіжила його, вивела.. на живу колію (Фр., III, 1950, 365); Дуже було б добре, коли б Ви справді зібрались в Гуцульщину. Це освіжило б Вас, Ви могли б там спочити, як ніде (Коцюб., III, 1956, 436).
4. Змінювати, додаючи що-небудь нове (одяг, обстановку і т. ін.). Освіжити сукню; // Робити що-небудь яскравішим, барвистішим. Блякле осіннє сонце іскорками миготіло на зброї і освіжало одноманітний сірий тон степу і військового строю (Панч, Вибр., 1947, 386); // перен. Вносити новий, свіжий струмінь у яку-небудь справу. Життя в Глухові пожвавішало. Зате в самому інституті стало ще нудніше. Почувалося, що все тут потрухло, поцвіло, а як усе це освіжити — не знали (Вас., IV, 1960, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 754.