ОСВІЖА́ЮЧИЙ, а, е, рідко. Який освіжає, викликає відчуття свіжості, прохолоди; освіжний. Весняна гроза завжди несподівана, завжди жадана і завжди освіжаюча (Збан., Переджнив’я, 1960, 60); // Який знімає відчуття втоми, відновлює сили, повертає бадьорість. Сталося це [знайомство] вже десь пізньої осені, коли все готувалося в природі і в людей.. до освіжаючого відпочинку від трудового літа (Ле, В снопі.., 1960, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 754.