ОСВІ́ТЛЮВАНІСТЬ, ності, ж.
1. Стан за знач. осві́тлюваний 2.
2. спец. Ступінь освітлення якої-небудь поверхні, простору; освітленість. Рівномірність освітлюваності негатива досягається за допомогою конденсора (Довідник фот., 1959, 164).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 755.