ОСВІ́ТЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і рідко ОСВІТЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ОСВІТЛИ́ТИСЯ, лю́ся, ли́шся, док.
1. Ставати видним, світлим. У спалахах блискавки раз у раз освітлювалась огрядна постать у білім парусиновім костюмі (Гончар, Маша.., 1959, 20); Мишуня уявив собі, що він на заводі, ось зараз покрутить хтось вимикача, і освітлиться величезний цех (Ю. Янов., II, 1954, 146); // перен. Ставати жвавим, сяючим (про обличчя, очі і т. ін.).
2. Одержувати світло від якого-небудь джерела. Земля на протязі року освітлюється і нагрівається по-різному (Фіз. геогр., 5, 1956, 78).
3. перен., рідко. Те саме, що висві́тлюватися 2. Широко і багатогранно освітлюється в сучасній українській поезії благородна тема дружби народів, тема інтернаціонального єднання трудящих (Про багатство л-ри, 1959, 146).
4. спец. Ставати світлим, прозорим.
5. Пас. до осві́тлювати 1, 3-5. Хата все частіше освітлювалась сяйвом блискавиць, а за хатою то глухо, то поривчасто шуміли дерева (Шиян, Баланда, 1957, 185); Галявина вже освітлювалась сонцем (Цюпа, Назустріч.., 1958, 343).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 756.