ОСИ́ЧНИК, у, ч., рідко. Те саме, що осичня́к. Давно минув він глибокий ярок з рідким осичником (Тулуб, Людолови, II, 1957, 323); Закінчився старий дубняк і почався молодий осичник (Воронько, Партиз. генерал.., 1946, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 763.