ОСКВЕ́РНЕНИЙ, а, е, книжн. Дієпр. пас. мин. ч. до оскверни́ти. — Якби-то, думаю, якби Не похилилися раби… То не стояло б над Невою Оцих осквернених палат! (Шевч., II, 1963, 415); За давнім звичаєм, кобзар не має права вінчатися з дівкою, поки не повінчається з кобзою. Оскверненого шлюбом жоден кобзар не повінчає з кобзою (Бурл., О. Вересай, 1959, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 767.