О́СЛИК, а, ч. Зменш. до осе́л. Тут уже справжній схід, європейців не видко,.. кав’ярні, ослики, дервіші, фрукти (Коцюб., III, 1956, 348); Бачив Матвій в тому глибокому підземеллі мовчазних, замурзаних людей і ще мовчазніших осликів (Ірчан, II, 1958, 261).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 771.