О́СЛІП1, у, ч., рідко. Осліплення, засліпленість.
О́СЛІП2, присл., рідко. Сліпо, несвідомо. Якби.. бовкнув несподівано дзвін або розрізав густе повітря постріл рушниці, люди вибігли б з хат та кинулись осліп одні на одних (Коцюб., II, 1955, 73).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 771.