ОСЛІ́ПЛЮЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до ослі́плювати. Осліплюючі сигнали; В її історії було стільки романтики, стільки подій, стільки осліплюючих хвиль, що я майже соромилася свого життя "без подій" (Коб., І, 1956, 247).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 772.