ОСМИ́СЛЕНО. Присл. до осми́слений 2. Для професії літератора, здається мені, крім інших, важливі дві умови: уміння бачити і уміння осмислено відтворювати (Смолич, Розм. з чит., 1953, 48); Очі його дивилися осмислено, прохально (Мушк., Серце.., 1962, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 773.