ОСНА́ЩЕНИЙ, а, е, спец. Дієпр. пас. мин. ч. до оснасти́ти. Чудесні діла нашого народу на неозорих його полях.., в глибинах оснащених новою технікою шахт і рудників, у світлих його містах і селах (Рильський, IX, 1962, 185); Київська ГЕС — перша в радянському гідробудівництві станція, оснащена горизонтальними турбінами (Знання.., 6, 1965, 23); // осна́щено, безос. присудк. сл. Траулер оснащено найновішим навігаційним устаткуванням (Рад. Укр., 16. IX 1962, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 775.