ОСОБНЯЧО́К, чка́, ч. Зменш. до особня́к. Один з дерев’яних особнячків на Тарасівській вулиці наймав молодий приват-доцент університету Михайло Косач (Бурл., Напередодні, 1956, 21); Василь проходжувався по тротуару.., час від часу поглядаючи на вікна невеличкого особнячка, що розмістився в глибині двору (Томч., Готель.., 1960, 313).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 779.