ОСОВІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до осові́ти. Часом Галя цілу ніч продумає так, приливаючи думки гарячими слізьми, і на другий день устане з червоними осовілими очима, з невиспаною головою (Мирний, IV, 1955, 75).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 780.