ОСОВІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Стати сонним, розслабленим, напівсвідомим (від перевтоми, отруєння, пияцтва і т. ін.). Яків моргнув на Бороха, потім налив-випив і зовсім осовів (Мирний, І, 1954, 277); [Пищимуха:] Це, панове, якась новина, я ще уперше чую! [Іван Степанович:] Ну, вже коли й ти осовів, то нам і бог велів! (Кроп., V, 1959, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 780.