ОСПІ́ВУВАННЯ, я, с. Дія за знач. оспі́вувати. Поема — це жанр, який оспівує і звеличує.. Значить, і зображуватись у поемі мусить герой, гідний оспівування і звеличування (Мал., Думки.., 1959, 49); // муз. Спів, наспів. Рецитації, оспівування верхніх звуків мелодії, раптовий спад мелодії в кінці фраз, своєрідна імпровізаційність.. — усі ці моменти Лисенко міг спостерегти в народній практиці (Нар. тв. та етн., 1, 1962, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 782.