ОСПІ́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОСПІВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Славити кого-, що-небудь у піснях, художній літературі, мистецтві. Народ не забув Довбуша і оспівав його в найкращих своїх піснях, овіяв поезією, чарівними легендами (Хотк., Довбуш, 1965, 420); Оспівувати дружбу народів, животворний радянський патріотизм — почесний обов’язок письменника (Рильський, IX, 1962, 122); Як я люблю тебе! Як оспівати хочу я погляд твій, весь сповнений тепла!.. (Сос., Щастя.., 1962, 62); // рідко. Заповнювати співом. Вже не один, а безліч жайворонків оспівують небо над молодим Яреськом, що мчить з товаришами в головному дозорі (Гончар, II, 1959, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 782.