ОСТА́НЕЦЬ, нця, ч., Геол. Ізольована відносно невелика ділянка земної поверхні, що збереглася від руйнування більшої території. На косі Федотова.., яка з’єднує о-в Бирючий з корінним берегом Азовського моря, зберігся останець лесоподібних суглинків (Геол. ж., XX, 6, 1960, 92).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 783.