ОСТЕРЕ́ЖЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до остерегти́. Я блукав ніким не остережений повсюди, я шукав мій полк,.. я уникав ворога (Коб., III, 1956, 426); Виходять Фортунат і Парвус, а за ними ще кілька інших, що непомітно для Крусти увіходили в садок і, остережені через двох попередніх, перестоювали в садку (Л. Укр., II, 1951, 407); З кущів блиснуло вогнем і освітило червоним полум’ям остереженого комісара (Ле, Ю. Кудря, 1956, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 786.