ОСТОЧОРТІ́ЛИЙ, а, е, зневажл. До краю обридлий; остогидлий. Він бачив, що Славко радий був нагоді вирватися з осточортілих стін гімназії хоч на кілька днів (Кол., Терен.., 1959, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 788.