ОСТОЧОРТІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., зневажл. До краю обриднути; остогидіти. Учитись було Піхтіреві за велику муку: нулі.., насмішки, батьків батіг — усе це йому осточортіло до нудоти (Вас., І, 1959, 164); Я людям всім осточортів І остогид (Сам., І, 1958, 165); Парася із своїм чарльстоном більш ніж осточортіла Сергієві, але спиняти її він не міг (Епік, Тв., 1958, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 788.