ОСТРЕВА́, и́, ж., діал. Закріплена вертикально на поверхні землі верхня частина стовбура дерева (перев. смереки), на яку складають сіно або снопи. Збирав [Іван] квітки і косичив ними свою кресаню, а утомившись, лягав десь під сіном, що сохло на остревах (Коцюб., II, 1955, 307).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 789.