ОСТУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОСТУДИ́ТИ, туджу́, ту́диш, док., перех.
1. Те саме, що охоло́джувати. Обкладали [люди] стіни осель картоплинням, різним сухим бадиллям, щоб узимку була тепла хата, не остуджували її вітри та завірюхи (Кочура, Зол. грамота, 1960, 338); Життя давно остудило Бурдила і перетворило його на спокійного спостерігача (Тулуб, Людолови, II, 1957, 188); Катря його не тільки порадувала, а й остудила його запал, вгамувала наче його розтроюджене серце (Кучер, Прощай.., 1957, 435); Спокійні роздуми його ніби трохи остудили Богдана (Гончар, Людина.., 1960, 24); * Образно. Це була та [материнська] любов, яку не можуть остудити ні сибірські холодні вітри.., ні каторга, ні Сахалін (Донч., III, 1956, 79); // Обдавати, обвівати прохолодою; освіжати, прохолоджувати. Легенький вітер сушив на йому [Денисові] мокру сорочку і старанно остуджував розгарячіле тіло (Тют., Вир, 1964, 247).
2. Те саме, що засту́джувати 1. Гаврило молоко возить, чи стане він в багнищі топтатись? Щоб остудить ноги, пороз’їдало щоб, покрутило, осокою порізало? (Горд., Дівчина.., 1954, 206).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 791.