ОСТЮЧО́К, чка́, ч. Зменш. до остю́к. Коли заграє вітер, пшениці починають шелестіти. Труть колосок об колосок, перебирають остючки, як пальці струни (Бабляк, Літопис.., 1961, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 792.