ОТАКЕ́НЬКИЙ, а, е, займ., рідко. Зменш. до отаки́й 2. — Кіндрате! ти не все позабирав з санок; ще нема отакеньких двох маленьких коробочок (Н.-Лев., II, 1956, 70); Мати умерли, ще отакенькою була Федорка (Головко, І, 1957, 233); — Дядечку.., дайте мені хоч отакенький шматочок хлібця або сухарик. На раз укусити (Шиян, Гроза.., 1956, 251).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 800.