ОТАМАНУВА́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. отаманува́ти. — На плечі мені, — провадив далі єпископ, — упало ще й отаманування в полку… (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 249); Він.. з усім гонором дідича боровся за право будь-якого отаманування (Стельмах, II, 1962, 357).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 802.