ОТАМО́, присл., розм. Те саме, що ота́м. — Отамо посідаємо! — скрикнув Власов і перший побіг на облюбовану місцину (Мирний, IV, 1955, 141).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 802.