Що oзначає слово - "оточений"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ОТО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оточи́ти. На Каховському боці біля самого мосту, оточені командирами, стоять Ворошилов і Будьонний (Гончар, II, 1959, 382); Од сих печер полою розляглась чимала поляна, оточена лісом і густою заростю чагарника (Стор., І, 1957, 398); Франція кінця XVIII століття була оточена феодальними і напівфеодальними державами (Ленін, 12, 1970, 338); Міста-застави були оточені ровом і обнесені двома дерев’яними стінами (Наука.., 12, 1965, 10); Учитель завжди був оточений шаною в нашій країні (Ком. Укр., 8, 1964, 6); — Кожне містечко, яке ми будемо брати, готове перетворитися на оточену фортецю,.. кожне горище — в кулеметне гніздо (Довж., І, 1958, 157); — Може статися таке.., що ми будемо оточені, ну, потрапимо в оточення, — поправився він (Тют., Вир, 1964, 335); // у знач. ім. ото́чені, них, мн. Ті, кого оточено. Встановлено зв’язок з оточеними, з відрізаною.. групою однополчан! (Гончар, III, 1959, 155); // ото́чено, безос. присудк. сл. Ото тільки вкинуто його [Зінька] в цю півтемну кам’яну яму,.. а вже його звідусіль оточено. Роздивлялися.., розпитувалися [тюремники].., за що потрапив сюди (Гр., II, 1963, 446); [Гайдай:] Не поспішайте, мічмане, будинок оточено з усіх боків (Корн., І, 1955, 41).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 808.