Оточини, чин, ж. мн.
1) Жиръ на тонкой кишкѣ. Конотоп. у.
2) Зерно или муха, остающаяся послѣ перетачиванія на решето.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 76.
Що oзначає слово - "оточини"
Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.