ОТТО́Й, а́, е́, займ. вказ., заст. Отой. Кузьма, таки старий Коровай, той і каже: — Оттак! Оттой навчить добре, сам ходячи на одній нозі (Кв.-Осн., II, 1956, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 813.