ОФОРТИ́СТ, а, ч. Художник-гравер, фахівець з офорта. — А ви знаєте, Ніно, що Тарас Шевченко був одним з найкращих офортистів в Росії? Та, здається, і досі його ніхто не перевершив (Коп., Земля.., 1957, 90); В мистецтві естампа Дерегус виступає в основному як офортист (Вітч., 6, 1962, 181).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 819.