ОФІРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. і неперех., рідко. Те саме, що же́ртвувати. Не словом — ділом ти життя За брата щиро покладала, Йому, як добрая сестра, Усі скарби свого добра Ти без жалю офірувала… (Стар., Поет. тв., 1958, 130); Клавда офірувала їй навіть одну з своїх парадних суконь на той вечір (Вільде, Сестри.., 1958, 577); — Якщо ви готові офірувати заради науки сьогоднішнім футбольним матчем.., то давайте вип’ємо чай і запряжемося на цілий день (Рибак, Час.., 1960, 176).
Офірува́ти собо́ю — те саме, що Же́ртвувати собо́ю (див. же́ртвувати).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 816.