ОФІЦІ́ЙНИЙ, а, е.
1. Який запроваджується, регулюється урядом, урядовою установою або службовою особою; урядовий, службовий. Наукові працівники юридичного факультету своїми роботами сприяють удосконаленню.. офіційних положень правового порядку (Наука.., 12, 1957, 16); // Який представляє уряд, виражає погляди уряду, урядових установ. Тупі, улесливі, лицемірні представники офіційної "науки" доводили, ніби в Росії нема самостійної філософської мислі (Рильський, IX, 1962, 149); Уривок з драми "Никита Гайдай" надруковано в журналі "Маяк", який стояв на позиціях офіційної "народності" і намагався перетягнути на свій бік українських письменників (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 106); Пафосом всієї дальшої його [Г. Сковороди] діяльності й творчості.. було співчуття трудовим масам, рішуче заперечення пансько-кріпосницького устрою, викриття його союзу з офіційною церквою (Вітч., 1, 1962, 184); // Виданий урядовою установою. Справа в тому, що у Яновського після ліквідації Січі не лишилось ніяких офіційних паперів, що підтверджували б його приналежність до Запорозького козацтва (Добр., Очак. розмир, 1965, 35); // Повідомлений, оголошений урядовою установою; який надходить від уряду, урядової установи або службової особи. Вона ридала від щастя, що Василь, навіть всупереч отій офіційній похоронній, лишився живий (Баш, На.. дорозі, 1967, 93); — Цей мотив знайомий мені з деяких офіційних матеріалів: шукати для селян кращого життя — справжнісінька єресь (Стельмах, І, 1962, 13); // Власт. урядовим документам, діловим паперам. Роман "Гомоніла Україна" [П. Панча] відзначається майстерним застосуванням елементів книжної, офіційної і розмовної мови першої половини XVII ст. (Рад. літ-во, 1, 1963, 25).
Офіці́йний опоне́нт див. опоне́нт.
2. Витриманий відповідно до встановлених правил, формальностей. Офіційна зустріч з шефами закінчилася, жінки й дівчата висипали у двір (Кучер, Голод, 1961, 85).
3. Позбавлений невимушеності, безпосередності; холодноввічливий, стриманий, діловий. — Насте, клич же Соню вечеряти до гурту, — звеліла мати. Настя прохала сухо, з офіційною гостинністю (Вас., II, 1959, 171); В навушниках Сашко стає одразу серйозним, офіційним, зосередженим, вже він тепер увесь там, в ефірі (Гончар, Тронка, 1963, 42); Мотря Швець.. офіційним голосом промовила: — Слово для лекції надається Пантелеймону Лукичу! (Мокр., Сто.., 1961, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 817.