ОХА́ЙНЕНЬКО, розм. Присл. до оха́йненький. Він не встиг охайненько витертися після їди (Вільде, На порозі, 1955, 151).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 820.