ОХВІ́ТНО, діал, Присл. до охві́тний. Дівчата були ще раді, що парубки з ними, — і веселіше, і охвітніше (Мирний, III, 1954, 43); — Ходім ми просто через річку; Обмиєм чоботи і вийдем на травичку. — І ближче, і чистіш. — Еге, — додав Гордій, — і охвітніш… (Гл., Вибр., 1951, 80); [Антей:] Того не сподівайся, щоб я пішов на оргію з тобою!.. [Федон:] По щирості, я радив би піти. [Антей:] Та вжеж! волам у парі охвітніше ярмо носити (Л. Укр., III, 1952, 438).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 821.