ОХМА́РИТИ, рю, риш, док., перех.
1. Оповити хмарами, димом.
2. перен., розм. Затьмарити, засмутити. У Микити в очах блиснула надія. Проте зразу ж чоло охмарила турбота (Вас., І, 1959, 276); [Іван:] Слухай мене, Любо. Ніколи за час нашої дружби я не казав тобі нічого такого, що могло б сьогодні охмарити твоє сумління (Мик., І, 1957, 488).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 822.