ОХОРО́ННИЦЯ, і, ж.
1. Жін. до охоро́нець. Збоку від входу — куполоподібна піч, а поруч з нею зображення жіночої фігурки — охоронниці домашнього вогнища (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 60); Радянську владу в тому селі представляє чудесна Наталка Микитівна Ковшик, сувора охоронниця радянських законів (Вишня, II, 1956, 370).
2. Жін. до охоро́нник. Охоронниця Олена Дяченко і слюсар по ремонту механізмів Микола Фоменко брали участь в будівництві першого селища каналобудівців (Рад. Укр., 28.IX 1958, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 825.